Скажи солдат ,

Ти танків не злякався.

Один пішов 

Крізь орди на проліт ,

То чом же ти шута перелякався , 

Чом клоун зупинив , 

Твій визвольний похід .

Так , люди челядь , хлопи , боягузи ,

Але хіба не бидло це ,

І є отой нарід .

Померти за який 

На біблії ти клявся

Кричав , що це і є твій рід .

Почесно бути сином божим .

А бути з роду хлопів ?

То не те?

Святими бути всі ми можем,

Але коріння наше вскрізь просте .

Так , ми не кати московські ,

То вже гарно .

Але богів в нас зроду не було .

Й атлантів тут шукати дуже марно

А що було , давно вже загуло .

Отож б'ємося не за велич,

Не за правду .

Вмираємо ми просто за життя .

За те щоб нашії нащадки,

Наші дітки

Хоч просто так тягли

Своє буття .

З народом нашим

Кулішу не звариш .

Усі в страху , і тінь своя 

Їх кидає у жах .

Їм кращий друг путінський товариш ,

А героїзм - заклятий враг .

Європа ж теж уся в жаху'

Не хоче в рабство , 

до клятого сусіда .

І обіцяє налякать орду

Та стати поряд , якщо ми не підем .

То все брехня , вмирати будем ми ,

Без друга і підтримки з сторони ,

Та зараз виходу у нас уже не має .

А чи , уб'єм москву , 

Або ж , як за'вжди в нас було

З'їмо дітей , і підемо по світу,

В колгосп , Сибір й до того світу .

В ярмо і с русскім язиком 

Ми снова станєм бидлом ,

 і скатом . 

Не хочеш воювати за своє 

То раком будеш за чуже стояти .

І будуть знову плакати , ридати

Й пісні гіркії потайки співати ......