Вони удвох стояли серед плоші . Позаду височіла вежа . Навколо ходили , сиділи , стояли багато різних людей , які ніколи навіть не підозрювали що десь є війна
, розруха , голод . З їх поведінки було видно що вони ніколи не здригалися від вою сирен і не тягли за собою чужих дітей , коли від страху і від жаху просто забуваєш що то не твої , а твої давно вже в сховищі . Чужих дітей не буває . Цей немилосердний спокій і жахливо мирні звуки звичайного міста просто вбивають . Останні кілька місяців дуже хотілося попасти в щось дуже схоже , а тепер вони стояли і не знали що робити . Там всі давно вже забули звичайну людську мову . Там де тебе вбивають кожен день всі розмовляють так , начеб то не встають з барикад . Один ковток води на кількох , один сухий окраєць черсвого хліба , піца спечена з мусору і ще безліч речей які роблять тебе непереможним , але в той же час слабким . Ти цінуєш кожну мить , бо вона може бути остання і в той же час можеш пожертвувати своїм життям заради іншого , бо твоє порівняно з життям того хто поряд нічого не варте . Потім кілька днів втечі полями , лісами , повзком під прожекторами , кількома поїздами і ти тут .......... Стоїш , ошелешений , нічого не розумієш . Як так може бути . Там дітей вирізають мов бешений скот , а тут навіть не здогадуються ... Але назад , туди вже ні .... не можу . Там смерть .
Знайома мелодія на мить розтопила кригу , тіло сіпнулося немовби впізнало давно знайому постать . Ноги почали переступати несучи тіло за вітром . Руки мов крила піднялися , і мене мов легкий ранковий туман підняло над бруківкою . І не зчучася як вже через мить танцювала танок свободи . Мов сонечко що гріє , неначебто вітер літнього ранку , як дощик шо йде в сонячний день . Мій коханий нестримавшись теж , обхопивши мій стан мов шось і справді безцінне кружляв навколо мене нашівтуючи слова кохання . Про таку мить мріють усі . я була щаслива . Може заради такого і потрібно стільки страждати . Цілу безкінечність ми кружляли забувши про кров , зраду , біль . Усе навколо немовюи розцвіло . Не потрібні ні слова , ані інші звуки . Тільки Він , я і мелодія кохання . В певну мить ВІн мов вітер закружляв наді мною ставши щитом що закрив мене від всього навколо ..... ПРОБАЧ КОХАНА , МЕНІ ПОРА . Я ВИКОНАВ УСЕ ЩО ОБІЦЯВ . ПОБРАТИМИ ВЖЕ ЗАЧЕКАЛИСЯ.
Стала . стою і тільки слова з останнього повідомлення кружляля в моїх очах - КОХАЮ . НЕ ПЛАЧ . Я ЗРОБЛЮ ВСЕ ЩОБ ВИВЕСТИ ТЕБЕ З ПЕКЛА .ЖИВИ ЗА ДВОХ . НІ ПРО ШО НЕ ЖАЛІЙ . НАВІКИ ТВІЙ .
