Скажи солдат ,
Ти танків не злякався.
Один пішов
Крізь орди на проліт ,
То чом же ти шута перелякався ,
Чом клоун зупинив ,
Твій визвольний похід .
Так , люди челядь , хлопи , боягузи ,
Але хіба не бидло це ,
І є отой нарід .
Померти за який
На біблії ти клявся
Кричав , що це і є твій рід .
Почесно бути сином божим .
А бути з роду хлопів ?
То не те?
Святими бути всі ми можем,
Але коріння наше вскрізь просте .
Так , ми не кати московські ,
То вже гарно .
Але богів в нас зроду не було .
Й атлантів тут шукати дуже марно
А що було , давно вже загуло .
Отож б'ємося не за велич,
Не за правду .
Вмираємо ми просто за життя .
За те щоб нашії нащадки,
Наші дітки
Хоч просто так тягли
Своє буття .
З народом нашим
Кулішу не звариш .
Усі в страху , і тінь своя
Їх кидає у жах .
Їм кращий друг путінський товариш ,
А героїзм - заклятий враг .
Європа ж теж уся в жаху'
Не хоче в рабство ,
до клятого сусіда .
І обіцяє налякать орду
Та стати поряд , якщо ми не підем .
То все брехня , вмирати будем ми ,
Без друга і підтримки з сторони ,
Та зараз виходу у нас уже не має .
А чи , уб'єм москву ,
Або ж , як за'вжди в нас було
З'їмо дітей , і підемо по світу,
В колгосп , Сибір й до того світу .
В ярмо і с русскім язиком
Ми снова станєм бидлом ,
і скатом .
Не хочеш воювати за своє
То раком будеш за чуже стояти .
І будуть знову плакати , ридати
Й пісні гіркії потайки співати ......