У бога є вірнії сини , та й дочок має .

Без них , не може бути роду ,

Тому він шле до грішників землі

Дітей , в надії виправить народи .

Прийшов Ісус , та ви його убили

І інших праведників спровадили туди .

Чоловікам немає у вас віри

То БОГ дочок вже шле , предвісників біди .

Вона мов чайка плакала , кричала ,

Молила вас , мов треба щось робити ,

Але , як завжди , краще відвернутись ,

А щоб мовчала , легше погубити .

Мов фара вам світила у тумані ,

Мов совісті чутно було стон .

Але , і цей вогонь ви погасили .

Забрав господь дочку...

             Нестало Фаріон .

За ваше зло та грішність безкінечну

Наслав хвороби , біди , москалів .

Але не може квмінь безсердечний

Душею стати ...Ніц не може він .

То не питайте чо'му ваші діти 

Лягають в полі рівнии рядами ,

А внуки ваші будуть повік скніти

В своєму краї вічними рабами .

Ви вибрали самі , мов ланцюгові пси ,

На дроті завжди жити , біля буди .

Бо ви вже не Христа сини ,

А діти клятого Іуди .