А я присяду край порога ,
Немов кобзар на переле'ті
Піснями душу звеселю' .
Тут не далеко ... біля бога .
Є трохи місця і для мене .
Молитовку я зачитаю ,
Він теж мя любе
Я то знаю .
Бо в мене вклав частинку се'бе .
Нам вічність поряд ,
З ним дружити .
Люблю я боженьку любити .
Я з ним на Ти ,
І Він те терпить,
Бо теж навічно теє знає ,
Що вірний я йому по вік .
Я вдячний за життя у ньому ,
Бо те не кожному дається .
Й не кожний вміє цінувати .
Все , мислять з бруду мов береться
Й не треба ,, Дякую,, казати .
Я радий сонцю і воді ,
Теж радий бруду і морозу ,
Та радий вранці і вночі ,
Хворобам радий , ранам й сльозам .
Бо я живу і тому радий ,
Дарунок цей життям зоветься
Мене могло просто не бути
І що дано , теж все минеться .
Сліпий душею ніц не баче
І мислить Бога лиш в собі,
Немовби щось могло з'явитись
З пустот , непотребу й води .
То Ви ідіть , шлях кожен має
І мислить кожен по собі ,
Дарунок кожен з Вас тримає ,
Та й розрахунок мають всі .
Різниця в нас лише одна ,
Як ми любили подарунок ,
То так отримаєм сповна .
Наших бажань
й страхів пакунок .
Немає коментарів:
Дописати коментар